Мета та завдання соціально–психологічної служби закладу  

   Найголовніша мета та завдання соціально-психологічної служби закладу – це збереження психологічного здоров’я дитини, та покращення й утримання здорового психологічного мікроклімату всього колективу.  

   Форми роботи соціально–психологічної служби: анкетування, тренінги, тестування, бесіди, консультації, соціальний захист, рейди по мікрорайону.

   Профілактична робота соціально–психологічної служби 

  • Бесіди
  • Консультації

   Останні два роки спостерігається тенденція звернення за такими напрямками:

-розв’язання конфліктів між учнями та батьками;
-розвязання конфліктів між учнями та однолітками. 

   З точки зору соціально–психологічної служби можна визначити, що на данний момент асоціальних класів немає.  

 

Правила батьківської поведінки в організації навчання дитини

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7. Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

 

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1.Формуйте позитивне ставлення до школи

2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.

3. Формуйте адекватну самооцінку.

4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.

5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.

6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.

7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.

8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.

9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.

10. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

11. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.

12. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

13. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.

14. Не принижуйте дитину.

15. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

 

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

У домашній програмі корекції дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності повинен переважати поведінковий аспект, тобто слід дотримуватись таких умов:

  1. Зміна поведінки дорослого й ставлення до дитини
  • Виявляйте твердість і послідовність у вихованні;
  • Контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи їй жорстких правил;
  • Не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»;
  • Будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;
  • Реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін..);
  • Повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;
  • Вислухайте те, що хоче сказати дитина.
  1. Зміна психологічного мікроклімату в родині
  • Приділяйте дитині достатньо уваги;
  • Проводьте дозвілля всією родиною;
  • Не сваріться у присутності дитини.
  1. Організація режиму дня та місця для занять
  • Установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини;
  • Знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання;
  • Зменшіть тривалість занять дитини за комп’ютером й перегляд телевізійних передач;
  • Уникайте значних скупчень людей;
  • Пам’ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності.
  1. Спеціальна поведінкова програма
  • Забудьте про фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку;
  • Частіше хваліть дитину, гіперактивні діти чутливі до заохочень; складіть список обов’язків дитини й помістіть його на стіну;
  • Виховуйте в дітях навички керування гнівом і агресією;
  • Не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;
  • Не давайте дитині доручень, що не відповідають її віку та здібностям;
  • Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап.

В ЗЗСО № 57 ювенальні поліцейські нагадали дітям правила безпечної поведінки на дорозі 

Профілактичні уроки із протидії булінгу в ЗЗСО № 57

Профорієнтація